Замість гіпнозу
Колись я писав вірші. Від самого початку, тобто десь років із дванадцяти на мої, тоді ще російськомовні депресо-віршики, я отримував схвальні відгуки з одним уточненням: «Класно! Але ж чому все так погано?»
Потім я покинув те писання і пішов широкою дорогою з різнобарвними краєвидами, які захоплювали набагато більше ніж власна уява. На цьому шляху я зустрів безліч різноманітних людей та отримав шалені за своєю масштабністю враження: від наркотиків до клінічної смерті та від втрати цноти до групового зґвалтування. Мені здавалось, що я просуваюсь життям із шаленою швидкістю і ризикую прожити його набагато скоріше, ніж мені б хотілось. Видавши граничний зі смертю фортель течія стала більш спокійною, а я вирішив, що невідворотного не наздогнати.
Так би воно і текло, аби за той недовгий час не було накопичено стільки різноманітних образів. А ще від зменшеного каналу витоку сил вони накопичуються всередині і шукають можливості перетворити себе у більш зручну форму для виходу. Власне тут як із електронними архівами: інформація перебудовується, щоб займати менше місця і пролізти у достатньо вузький канал.
От тут і відбулось те саме магічне перетворення душевних сил у зручніший формат. Власне форма валялась під носом у вигляді пари блокнотів, що дожили до того часу. Але тепер це були вже інші вірші, навіть назву вони носили іншу—«стіхи»(за нею я теж далеко не ходив, її було нахабно вкрадено у Поваляєвої). Проте щось невловне таки не змінилось. Знову мені казали, що вони сумні і неоптимістичні. На це залишалось відповідати каламбуром: «Залишається сподіватись, що вони оптимально містичні!»
Не встиг я насолодитись цим щасливим звільненням від зайвих, ба навіть небезпечних сил, як вийшла довгоочікувана «Ефіопія» Жадана. Сталось непоправне: на свою голову я вирішив перечитати весь свій скромний доробок, який мирно спочивав на флешці та у різних блоґах. При цьому, мабуть, не варто було перемежовувати його Жаданом…
Писати я кинув, але перейшов назад на свою професійну територію. І от тепер я вишукую те невловне за допомогою зображення, тексту та звуку. Нині замість силаботонічного гіпнозу я використовую драматичний, хіба що… Себе загіпнотизувати кінцевим результатом складно, але процес вартий напруженої роботи над твором.